Голубці з Одещини стали нематеріальною культурною спадщиною України
В Одеському обласному центрі української культури повідомили надихаючу новину: блюдо Одеського регіону – голубці, записали до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Крім рецептури приготування голубців записали також і культуру їх споживання.
Голубці – це одна із основних страв місцевої кухні Одещини. Знання, вміння та практики приготування та споживання голубців широко поширені як серед українців, так і серед національних спільнот болгар, молдован, гагаузів та інших народів нашого краю. Цікаво, що голубці для Одещини – це не лише «конверик» з капусти. Це різноманіття інгредієнтів та способів подачі й приготування, яке вражає!
Наприклад, на півночі Одещини – на Кодимщині, під час приготування голубців на весілля, господині групувались й сідали по колу, за спільною працею співали народні та обрядові пісні й «крутили» голубці до 10 горщиків по 8-10 літрів (на велику кількість гостей). Варто відзначити, що подавання голубців на Кодимщині на святах тісно переплетене з музичною традицією клезмерської музики. Так, коли на весіллі «старости» подавали гарячі голубці, клезмери грали особливий фрейлик.
А ось селі Глибочок свої традиції приготування – господині до начинки додають три види м’яса, а тушкують голубці обов’язково в томатному соку домашнього приготування.
Вже на півдні Одеської області (Бессарабія) – в селі Орлівка голубці мають назву «cармале» (з турецької «sarmale», тобто «обмотувати»). Готують їх переважно із свіжого листя винограду, яке ошпарюють в окропі з сіллю, щоб воно стало м’яке й придатне до закручування. Начинку готують із рису, свиного фаршу, додають цибулю, моркву, зелень та тушкують в казані на слабкому вогні. А в болгарському селі Городнє голубці мають назву «гушки». Це також пропарене листя винограду, але начинка складається з рису чи булгуру, готують їх з додаванням певних трав: кропу, петрушки, м’яти.
Вже сотні років традиційно це друга страва, яка подається в будні дні, до посту та є обов’язкового складовою святкового столу, ритуальних обідів, проводів тощо. Майже у кожної господині є свій рецепт приготування, який переходив у спадок з покон віків від старшого покоління до молодшого.
