В Одеському музеї Блещунова оцифрували туркменські ювелірні прикраси XIX–XX століть
В Одеському муніципальному музеї особистих колекцій імені О. В. Блещунова оцифрували туркменські ювелірні прикраси XIX–XX століть. Всього 32 унікальні артефакти завдяки інноваційним технологіям тепер доступні для огляду онлайн.
Музей у співпраці з командою ГО “Піксельовані реальності” створив онлайн-каталог, серед яких є весільні та святкові прикраси, дитячі амулети і обереги, що обов’язкові для повсякденного використання.
“Ця колекція є надзвичайно цінною як для музею, так і для науковців-дослідників цієї тематики у всьому світі. Ювелірні вироби туркменів це не просто прикраси. Кожен предмет є носієм сакрального змісту, стародавніх традицій і вірувань етносу, відображенням естетичних особливостей і уподобань кожного племені. Це тисячолітня традиція, що поєднує покоління та розкриває глибинні зв’язки самобутньої культури”, — підкреслює Зоя Шинчук, заступниця директора з наукової роботи музею, укладачка каталогу.
Колекція туркменських прикрас надійшла до музею у 1989 році за дарчою засновника музею, колекціонера Олександра Блещунова. Вона є винятковою не лише для України, а й для міжнародних дослідників: подібні артефакти рідко зустрічаються навіть у світових музейних зібраннях.
Особливість туркменських прикрас полягає у поєднанні естетики, статусу та сакрального змісту. Вони служили не лише оздобою національного костюму, а й оберегами, які мали захищати власниць від хвороб, лиха та злих духів. Кожен предмет має власну назву, пов’язану зі значенням і функцією.
Проєкт реалізований за підтримки Німецького культурного центру “Гете-Інститут” Goethe-Institut у рамках проєкту House of Europe з підтримки цифровізації культурної спадщини. Методологія цифровізації блискучих і прозорих об’єктів, відпрацьована в Одесі, стане основою навчальних матеріалів для 3D-4CH, онлайн-центру цифрових компетенцій для культурної спадщини.
“Оцифрування — це не лише про збереження речей. Це про збереження національної ідентичності, пам’яті багатьох поколінь. Кожен відсканований артефакт є кроком до того, аби культурна спадщина була доступною і зрозумілою людям у всьому світі”, — резюмує Зоя Шинчук.
