В Одеському ТЮГу покажуть виставу «Льовушка» – про одеські дворики 1950-х
В Одеському ТЮГу покажуть 21 січня виставу «Льовушка». Культурометр розповідає, чому варто на неї сходити.
Вистава «Льовушка»- історична подорож у минуле. Машина часу – сцена Одеського театру юного глядача (ТЮГ) ім.Олеші, де кумедне й трагічне крокують разом. Глядач на сцені, в енергетичному колі акторів, у центрі подій. З перших хвилин дії він у аутентичній атмосфері міських двориків післявоєнної України 50-х рр.., де разом проживали євреї, українці, греки, вірмени, люди інших національностей. Дворики з розвинутими традиціями спільного побуту існували в Одесі, Херсоні, Вінниці, Києві, Харкові, Маріуполі.
Проводи Льовушки в армію
В Одесі атмосфера таких міських анклавів, в окремих рисах добре зберігалася ще у першій половині 90-х рр. «У моєму дворі, як у виставі «Льовушка», також жили дві бабусі – антагоністки, 1900-х рр. народження, із схожою поведінкою та принципами громадських комунікацій» – говорить глядач ТЮГ, одесит Георгій. «Повна тотожність! На виставі я потрапив у світ свого дитинства. Так само як у «Льовушки» в тому дворі були традиції походів до магазину за хлібом, спільних вечерь, святкування знаменних подій, танці, ігри, в яких брали участь і дорослі й діти. Щоденні словесні пікіровки між сусідами, які зазвичай відбувалися на підвищеному емоційному рівні за приводом та без приводу, також були абсолютно нормальним, буденним явищем. Двір жив начебто єдиний організм, зі своїми правилами, бурхливими страстями, сумами й радощами. Нажаль, ця натура вже зникла» – констатує Георгій.
Херсонець Микола – внутрішньо переміщена особа, який нещодавно відвідав у ТЮГ виставу «Льовушка» згадує: «У такому дворику мого дитинства, в центрі старого Херсону навпроти Малого (єврейського) театру на початку 80-хх рр. ХХ століття євреїв вже не було. Однак, про їх нещодавнє перебування мешканцям нагадувала потріскана від часу дерев’яна дошка із облізлою фарбою, прикріплена високо на цегляній стіні між сараями та входом у громадську вбиральню. Завдяки цій мудро обраній стратегічній позиції, дошка мала високу вандалостійкість і непогано збереглася. На ній червоним кольором був виведений список мешканців двору. Абсолютна більшість з них мали незвичайні для вух дітвори імена та прізвища. Вже тоді вони були для нас людьми з якогось невідомого, далекого і здавалося назавжди втраченого світу», – додає він.
Малий Єврейський театр (філармонія) в Херсоні.
Ті двори – феномен тогочасного громадського життя пішли у вічність. Втім, вони живуть у мистецтві. Їх неповторну, колоритну атмосферу достовірно відтворюють талановиті актори Одеського театру юного глядача. Великий обсяг сценічної роботи у цьому контексті приходиться на ролі другого плану, в яких – Єлизавета Горбенко (сусідка); Олексій Мєжевікін (сусід); Віктор Ільченко (тато Вітьки); Ірина Шинкаренко (мати Вітьки); Павло Калінін (Вітька); Михайло Манорик (Марик); Ігор Тільтіков (Ребе); Михайло Малицький (священник); Сергій Черноіваненко (тато Льовушки); Тетяна Полякова (мати Льовушки).
Головні герої – Олександр Давлятян (Льовушка), заслужена артистка України, Валентина Губська (бабуся Роза), заслужена артистка України, Валентина Гульченко (бабуся Даша), Віктор Раду (автор) тримають глядача у напрузі й піднесеному емоційному стані під час всього дійства.
Сусідка (Єлизавета Горбенко) і сусід (Олексій Межевікін)
Вистава «Льовушка» (за повістю А.Крима; режисер – постановник Наталія Прокопенко) у цьому сезоні в репертуарі Одеського Театру юного глядача. Найближчий показ вистави відбудеться 21 січня.
Для істориків, які вивчають ментальність минулого, структури його буденності, для всіх небайдужих до характерів та образів минулого Одеси та країни, вистава становить великий пізнавальний інтерес, надає справжню естетичну насолоду, залишає в душі маленький вогник світла, який здатний перемогти велику темряву.
Георгій Бянов
Фото автора
Фото Малого єврейського театру – газета «Вгору»
