Вулицю Бочарова в Одесі перейменували на честь Героя України Владислава Бувалкіна
Історико-топонімічна комісія Одеської міськради затвердила перейменування вулиці Бочарова, який був радянським генералом, на честь Героя України, кавалера ордена «За мужність» I, II та III ступенів снайпера та прикордонника Владислава Бувалкіна.
Морські прикордонники і увесь колектив Державної прикордонної служби України з великою шаною згадують свого побратима Владислава Бувалкіна на псевдо «Лєший». У перші дні анексії Криму Владислав пішов до військкомату, проте спочатку там йому відмовляли, адже він не мав досвіду армійської служби. Але Бувалкін розповів, що він вмотивований, фізично витривалий й вміє добре і влучно стріляти, адже займався, зокрема, парашутним спортом та спортивною стрільбою. У березні 2014 року Владислава прийняли до Одеського загону Морської охорони.
Протягом кількох місяців старший матрос Бувалкін опановував морський фах на одному з кораблів Морської охорони. У складі екіпажу навіть встиг взяти участь у тогорічних міжнародних навчаннях «Сі Бриз». Але постійно звертався до керівництва з проханням, аби його відправили на схід.
У червні 2014 року Владислав, разом з іншими військовослужбовцями загону потрапив на схід України, де з честю і гідністю виконували завдання із захисту держави. У складі угрупування «Кордон» зведені підрозділи прикордонників боронили ввірену ділянку кордону, зокрема й пункт пропуску «Довжанський». Війська агресора масовано, із важкого озброєння, обстрілювали прикордонні підрозділи. Пункт пропуску «Довжанський» оточили озброєні посіпаки рф. Після 22-ох днів героїчної оборони українські воїни із боями проривали пекельне коло. Українські воїни замінували пункт та відійшли. Бувалкін згадав, що забули прапор України та повернувся за ним, попри міни.
Згодом Бувалкін опанував професію снайпера, ставши справжньою легендою серед побратимів. Під час виконання завдань у зоні АТО, він, як то кажуть, «пересидів» та вирахував і знищив кілька ворожих снайперів. Одного разу навіть ліквідував снайперську пару. Бувало, що ще й забирав їхню зброю у якості трофеїв. На одній з таких снайперських «дуелей» Влад вночі «зняв» російського снайпера саме з трофейної гвинтівки. «Це справжній цимес – знищити ворога з його ж зброї», – казав Владислав після того вдалого «полювання». Знешкоджуючи ворожих снайперів, «Лєший» іноді діяв настільки зухвало, що навіть брав опонента, так би мовити, на живця – давав себе виявити і випереджав ворога буквально на мить.
«Влад вирізнявся тим, що завжди був зосередженим та врівноваженим й буквально випромінював навколо себе спокій. Ці його риси були настільки сильними і яскравими, що часом, навіть у самих складних ситуаціях під час оточення, його спокійна і виважена реакція на події і мені додавала більшої впевненості у собі. Він був ніби джерелом цієї виваженості, спокою, та “холодної голови”, яке багатьом оточуючим ретранслювало впевненість.
При цьому, у Влада також усе добре було й з почуттям гумору, що особисто мені імпонувало у ньому, – одесит, що тут ще скажеш. А людина, яка має добре почуття гумору, завжди добре ставиться і до людей. Влад завжди щиро й з великою повагою ставився до друзів і побратимів – як у спілкуванні, так і у вчинках», – згадує свого бойового товариша прикордонник на псевдо «Фантом».
Згодом, восени 2014 року Владислав Бувалкін був відряджений до Маріупольського загону Морської охорони, де також протягом кількох місяців виконував бойові завдання.
Через рік після служби в лавах Морської охорони Держприкордонслужби, у 2015 році Владислав Бувалкін перейшов на службу у спецпідрозділ Служби безпеки України. Брав участь у воєнних операціях в Авдіївці, Зайцевому, у Широкиному та в Пісках, що на Донеччині.
З початком повномасштабного вторгнення рф в Україну у лютому-березні 2022 року брав участь в обороні Київської області у складі диверсійно-розвідувальної групи, знищив ворожу БМП. 20 березня 2022 він здійснив вогневе ураження особового складу противника та ймовірного місця розташування ворожого штабу поблизу Макарова Бучанського району Київської області. Повертаючись із завдання, військовослужбовці потрапили під танковий обстріл. Владислав Бувалкін загинув
За особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності української держави, справжній воїн Владислав Бувалкін став повним кавалером ордена “За мужність”.
У 2022 році Президентом України йому присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
За кілька днів до повномасштабного вторгнення Владислав просив у разі своєї загибелі в бою «стати чотирма стихіями – вогнем, землею, водою та повітрям». Про це він сказав своїй дружині Маргариті та наставнику і другу Костянтину Оборіну.
Частину праху Маргарита, дружина Влада, поклала в карпатську землю, під молоді ялинки. 17 вересня минулого року, у день народження героя Костянтин Оборін, разом з дружиною та сином Владислава піднялися в одеське небо та розвіяли іншу частину праху над Одесою, морем та злітною смугою його рідного аеорклубу.
Людина з великої літери, з великим серцем та всеохоплюючою любов’ю до України – так кажуть про Влада його бойові друзі. Таким він назавжди залишиться у нашій пам’яті.
Усі ми пишаємося тим, що відтепер одну з вулиць Одеси буде названо на честь мужнього воїна Владислава Бувалкіна.
Слава та вічна пам’ять Герою!
