Як зробити фестиваль театрів в Одесі

Чи можна поєднати море, літо та справжній театр. Та як це згуртувати, щоб на все вистачило часу, а замість втоми отримати наснагу та натхнення. Відповіді на ці та багато інших питань знає керманич та батько театрального фестивалю МОЛОКО в Одесі Михайло Журавель.

— Михайло, чому фестиваль театру має смачну назву «МОЛОКО»?

— Бо театр для дорослої людини значить стільки ж, скільки для дитини молоко. Наше завдання задача – показати, наскільки багатий та талановитий сучасний український театр.

— Але спектаклів в Україні наразі ставлять багато, як Ви обираєте?

— Головний критерій один – щоб було цікаво. Цікаво саме глядачу. Без спеціальної підготовки, знань, бекграунду. Щоб людина «з вулиці» прийшла, подивилась, зрозуміла і пережила справжні щирі емоції, зрозуміла щось для себе та про себе, забрала із собою в своє буденне життя. Тож в минулі роки ми відкрили для глядачів «Славу героям» Павла Ар”е в постановці Стаса Жиркова, «Останній день літа» Івана Уривського, «Солодку Дарусю» Марії Матіос в постановці Народного артиста України Ростислава Держипильського Івано-Франковського театра.
Я обїздив майже всю Україну. Дружина жартує, що є шопінг-туризм, а в мене – театральній туризм. Я був у багатьох театрах на Сході, Півдні, Заході, Півночі і якщо мене чіпляє, якщо я бачу – щось справжнє, то я хочу цим поділитися. Поділитися в Одесі.

— Наразі йде конкурсний відбір на фестиваль, вже є фаворити? Чого чекати глядачам цього року?

— Так, ми приймаємо заявки від театрів, до 25 травня. Зараз точно можу сказати, що за традицією, фестиваль відкриває минулорічний переможець, володар ГРАН-ПРИ. Тож 1-го серпня покажемо неймовірну ірландську комедію «Каліка з острова Інішмаан» Мартіна Макдонаха в постановці Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру, режисер, Народний артист України лауреат Шевченківської премії — Владимир Петрів.
Ми ведемо активні перговори з театром «Парадигмаріум» (концептуальний режисер Олександ Журавель) про підготовку прем’єри спектаклю під відкритим небом. Над постановкою іде активна робота. Такий театральний експеримент ми проводитимемо вже вчетверте – вуличне дійство «Манкурти» про Револююцію гідності (приз глядацьких симпатій фестивалю театрів «Молоко» 2014 року), «ROOD» про криваві події на сході України (перший приз фестивалю театрів «Молоко» 2015 року), а в 2016 наймаштабнішої вуличної театральної трилогії — сіквел «Être-jeté-là» – про «Вулицю» що перетворила дівчину на призьвисько Litter, на бійця,що не знала страху та жила за правилом: хочеш жити – нападай першим! Розпочалась сама кровава бійня під егідою Litter,що не мала аналогів за всю історію людства. Озброєним та освідченим нападникам – опір чинила група дітлахів.

На закритому воркшопі професійні актори та аматори під орудою режисера Олександра Журавля театру «Парадиграмріум» ставитимуть виставу з елементами файєр-шоу, водними батлами, повітряної акробатики в масштабних декораціях. Наприклад, минулого року висота декорацій сягала 10 метрів, під час вистави палали декорації та влаштували справжню зливу. То було незабутнє видовище, яке розгорталось одночасно на землі та у повітрі, під зоряним небом Одеси. Так і цього року ми плануємо показати вуличне дійство вперше і востаннє ексклюзивно для Одеси, лише на фестивалі МОЛОКО.

— МОЛОКО відбуватиметься вже вдесяте цього року. Як змінилось Ваше бачення за цей час?

— Наша мета робити глядачів і театр ближчими один до одного не змінилася. Хіба що стала більш філіграннішою і детальнішою. Змінилося ставлення до жанру вистав програми, надаємо первагу комедіям, так як фестиваль проходить у розпал курортного сезону — серпні.
Ми розділили відповідальність за обрання переможця між театралами з досвідом у професії (авторитетне журі) з когортою постійних глядачів, що обирають театр у номінації: «Приз глядацьких симпатій».
Стало ще більше різноманітних зустрічей з творчими людьми. Минулорічний фестиваль окрім вистав, пропонував зустрічі з письменниками, критиками, драматургами, театрознавцями, що презентували свої книги: Олег Зайцев «Режисери закарпатського театру 20 століття», Олег Вергеліс презентував книгу «Українська Драма», Павло Ар’є і Олександр Мардань збірку драматургії, художник та музикант Юрій Журавель польовий планшет «Битва за землю рідну», Андрій Пермяков збірку віршів «Мій джаз».
Ми стали більше звертати уваги не реальну допомогу театральним колективам: фінансування нових постановок, вузькоспеціалізовані тематичні майстер класи, організацію гастролей, забезпечення сучасних літературою, створення комунікаційного майданчика для спеціалістів театрального мистецтва, інше.
Крім того, за ці роки прийшло розуміння, що дітям потрібен якісний театр. І цього року ми приділимо окрему увагу дитячій програмі. Так, в дні фестивалю покажемо 6 найкращих спектаклів зі всієї України, для дітей різного віку. Також, спеціально для дітей, ми намітили низку майстер-класів по знайомству з театральним світом: з театрального гриму, створення декорацій, костюмів, навіть основ режисури та акторської майстерності.

— Яка основна мета фестивалю?

— Допомогати розвитку українського театру. Не гучними словами та заявами, а справжнім – робити його ближчим та зрозумілішим для глядачів. Вже кілька років поспіль фестиваль спонсорує найкращі спектаклі, спектаклі-переможці. Так, цього року призовий фонд фестивалю складає 50 тисяч гривень, а переможешь отримає 25 тисяч гривень на розвиток вистави та дійсно фаховий PR-супровід. На жаль, театри не вміють подати себе, чим забирають в глядачів неоціненний досвід та підривають власне майбутнє.
Крім того, на МОЛОКО даватимуть мастер-класи справжні професіонали театральної справи. А повчитися в мудрих, які вже набили шишки на власному досвіді і готові чесно ділитися відкритим, а не пускати пил в очі – дорогого вартує.

— Всі ці роки Ви створюєте фестиваль без великих спонсорів та грантової підтримки, це нетипово для українських театральних фестивалів. Як виживає МОЛОКО?

— Мені часто задають це питання. Люди щиро дивуються, як можна так займатися театром. Різне було. Наприклад, будівля Одеського Культурного Центру, де відбувається фестиваль, — в минулому один з корпусів джутової фабрики в Одесі. Ми зробили так звану ревіталізацію, як це зараз можно говорити, тобто перетворили занедбану будівлю у сучасний театральний комплекс з необхідним обладнанням, професійною сценою, затишним глядацьким залом, та камерним сценою, ще 10 років тому, коли в Україні таке слово навіть ще не вживали. Було так, що півдня наша акторська група працювала над ремонтом будівлі, а півдня – ставила спектакль. Кілька разів виїжджали на природу – прибирали та сортували пластик, який кидають відпочиваючі. Зібрали цілу машину сировини – те, що деякі вважають за сміття – то є сировина, здали. Виручені кошти пішли на фестиваль. Я знаю, що той, хто хоче – шукає можливості, а ці можливості завжди є. Коли бачиш, як в людей горять очі, як вони змінюються, щиро тішаться чи витирають щирі сльози, виходячи з глядацької зали, ти розумієш, що в світі нема нічого неможливого. І разом з командою відповідаєш на нові виклики, шукаєш та знаходиш можливості. Тож чекаю 1-6 серпня в Одесі – побачите своїми очима, як ми створюємо МОЛОКО. Особливо, скептиків. Зараз діє спеціальна ціна на абонемент для справжніх поціновувачів театру – всі спектаклі конкурсної та позаконкурсної програми, та майстер-класи  – 600 грн.

Текст: Оксана Маслова

За матеріалами журналу Український Театр