Книга, створена двома одеситками, набуває популярності в Чехії

В Чехії набуває популярності книга, створена двома одеситками “Щоденник біженки”. Журналісти називають книгу дуже емоційною, поетичною, теплою та такою, що торкається душі. Наразі книгу можна купити майже по всій Чехії – адже її продають онлайн та в найбільшій мережі книжкових магазинів Чехії LUXOR.

Книжка носить назву “Щоденник біженки” та описує непростий шлях однієї української родини – матері та доньки – через Україну до Чехії в перші дні війни. Авторка докладно описує шлях, розмови з випадковими людьми, свої переживання. А також чимало пише про культурне життя в різних містах України, торкається подій 2014-го року, а також пресловутого “мовного питання”. Ця книга створювалась навесні цього року, описані події є не тільки персональною історією, але й певним свідченням-документом епохи.

Цікаво, що книга не описує звірств російської армії, але допомагає зрозуміти українців.

“Кожному буде легко зрозуміти, що вторгнення Росії в Україну є невиправданим і те, що російські солдати чинять на чужині, є злочинами з підручника жахів. Саме в описі звірств, скоєних загарбниками, дуже переконлива Оксана з України . Їй не потрібно вдаватися в подробиці, їй не потрібно описувати, що це таке, коли солдати ґвалтують жінок і дітей на вулиці, – наголошує чеський оглядач Ярослав Шпулак. – Їй достатньо простих речень, простих тверджень. Це тому, що перед тим, як вона дійшла до цих уривків у книзі, вона підійшла до переломного моменту свого життя настільки автентично, що це спонукає читача уявити, як би він поводився під таким нападом”.

В книзі чимало уваги приділено Одесі. З тексту видно, що авторка буквально закохана в місто, яке називає рідним. Вона описує фестивалі Одеси: Одеський міжнародний кінофестиваль, Odesa Classics, Odesa Jazz Fest, Вишиванковий фестиваль. Описує багатонаціональне місто з захопленням, окрема увагу – дюку де Рішельє. Також авторка, яку в книзі названо Оксана з України, намагається відрефлексувати події, які трапились до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну через призму бачення молодої матері, зануреної в світ культури. Зокрема, вона описує події другого травня, а також ставлення до АТО в медійному та публічному полі рідного міста.

“Авторка використовує короткі речення таким чином, що її розповідь схожа на стрімкий музичний кліп, вона може зануритися в опис переживань чи почуттів так що варто прочитати і ще раз пережити емоції, вплетені в букви. Її розповідь приємна прямолінійністю та природно вплетена в неї смиренність до всього, що не містить насильства, а також бажання пережити ті дні, які вони з донькою пережили до вторгнення російських військ у її країну”, – так описує книгу оглядач Novinky.cz Ярослав Шпулак.

Книгу презентували за участі Посольства України в Чехії, своїми враженнями від прочитаного ділився чеський оскароносний режисер Ян Свержак. Він назвав книгу дуже емоційною та такою, що здатна торкатись найглибших струн душі. Презентація відбулась в самому центрі Праги – на Вацлавській площі в Будинку Книги.
 
Ілюстрації до історії створила одеська художниця Ірина Потапенко. Деякі з робіт вона малювала, сидячи в укритті під час повітряних тривог. Цікаво, що одесити вже мали змогу побачити кілька робіт з книги – Ірина Потапенко презентувала їх на своїй персональній виставці в домі-музеї ім. Блещунова. Ірина Потапенко – відома художниця та ілюстраторка, яка з 18 років живе в Одесі. Співпрацює з українськими видавництвами «Час Майстрів», «Віват», «Ранок», «Жорж», «Видавництво Старого Лева». Наразі готується до друку книга «Підвальні хроніки» з видавництвом Ранок та «Руді і чумацький шлях» на вірші Григорія Фальковича з Видавництвом Старого Лева. Приймала участь в антивоєнних виставках у Відні, Італії, Америці.
 

 
Про авторку книжки відомо менше. Там не вказано прізвища. “Це – принципова позиція, – підкреслює вона. – Ця історія – не тільки моя, а й мільйонів українок, які в один момент змушені були покинути домівки та вирушити, рятуючи дітей, до інших країн в невідомість. Про людей по всьому світу, хто гостинно відкрив свої двері незнайомкам, мови яких вони не розуміють. Я хочу, щоб цю історію сприймали саме так. І я хочу, щоб такого більше ніколи не повторилось”.
 
Цікаво, що це одна з перших книжок в Європейському союзі, яка написана біженкою. Та, певно, перша, видана в Чехії.  Пишаємося одеситками.