Симфонічний оркестр зіграв в старовинному одеському соборі (фото)
В минулу суботу, 10 травня, відбувся дуже незвичний для Одеси концерт – в діючому Римо-Католицькому Катедральному Соборі Успіння Пресвятої Діви Марії на вул. Європейській 33\1. Тут прозвучала велична симфонія №4 австрійського композитора Антона Брукнера у виконанні Національного Одеського Філармонійного оркестру під керівництвом заслуженого артиста України, диригента Хобарта Ерла.
Що особливого в цій події та чому є символічним що саме ця музика звучала в стінах старовинного храму розповімо вам в цій статті. Брукнер відомий, насамперед, завдяки своїм 9 симфоніям. Ці твори належать до вершин так званої непрограмної, «абсолютної» музики, що не має конкретного літературного сюжету. Вони глибокодраматичні і в той же час ліричні, монументальні, і одночасно дуже особисті. У своїх симфоніях Брукнер також надавав суттєвої ваги тиші — часто використовував генеральні паузи, щоб «перевести подих, перед тим як сказати щось важливе». Але для того, щоб насолоджуватися творчістю Брукнера, не обов’язково розуміти глибинні складнощі, що лежать в їх основі, а просто розслабитися і дозволити звучанню музики композитора огорнути вас.
Існує поважна причина, чому музика Брукнера так часто виконується саме в соборах. Композитор був церковним органістом та мав багаторічний досвід гри та імпровізації на церковних органах по всій Європі. Брукнера відверто визнавали одним із найвидатніших органістів свого часу. Але саме звучання симфоній Брукнера і те, як вони можуть заповнити такі об’ємні простори, змушує багатьох диригентів шукати особливі місця для виконання цих шедеврів структури і звучання. Ці твори буквально створені для специфічної храмової акустики.
За власним заповітом Брукнер був похований в монастирі Св. Флоріана – одному з найстаріших та найбільших монастирів Австрії, розташованому в околицях Лінца, під органом, на якому він сам грав більше 10 років.
А так як Брукнер був католиком, то цілком логічно, чому для виконання його музики в Одесі був обраний саме Римо-Католицький Катедральний Собор, який гостинно прийняв музикантів.
Також важливим є те, що саме 4 Симфонія вже звучала раніше в стінах саме цього храму – у 2008 році, також у виконанні Національного Одеського Філармонійного оркестру під керівництвом диригента Хобарта Ерла.
Симфонія № 4 має класичну чотиричастинну структуру: Allegro-Andante-Scherzo-Finale і триває понад годину.
«Середньовічне місто – світанок – з міських веж лунають ранкові дзвони – відчиняються ворота – на гордих конях виїжджають лицарі, їх огортає магія природи – ліс шумить – пташиний спів – і так далі розгортається романтична картина», — так писав Антон Брукнер про цей твір. Одеська публіка прийняла твір із захопленням, храм ледь вмістив всіх бажаючих відвідати цю унікальну для міста подію.
А що ж про сам храм? Він має теж давню та цікаву історію, яка почалась ще у 1805 році з будови католицького парафіяльного храму за проєктом італійського архітектора Франческо Фраполлі. Останнє розширення було здійснене за проєктом архітектора Франческо Моранді в 1851-1853 роках, а завершив будівництво Фелікс Гонсіоровський. Стримана романсько-готична зовнішність приховує всередині простір, де камінь промовляє мовою світла і тиші.
Цей храм пережив багато: у 1935 році його зачинено радянською владою, згодом приміщення перетворили на клуб, а після Другої світової війни — на спортивну залу. Мармур було зруйновано, колони знято, між стінами виросли тимчасові перекриття. Лише у 1991 році святиню повернули католицькій громаді. Відтоді й до 2003 року храм поволі відроджував свою гідність і красу. Сьогодні перед нами постає відновлений собор, споруджений у формі латинського хреста. Його фасади поєднують риси романського і готичного стилів: стрілчасті фронтони, витончені вікна дзвіниці, аркові прорізи, напівколони та восьмикутний купол. Над головним входом височіє орган — символ духовної сили і музичної глибини.
Тож 10 травня сталася справжня синергія звуку та архітектури. Де храм лишився храмом, сакральним місцем. А музика стала справжньою молитвою до Бога, як і хотів би сам її автор. Повний симфонічний оркестр, 85 людей, величне звучання, яке розходилося луною під білосніжним куполом храму. Враження, які залишаються в серці на все життя. Музика, яка торкається душі.
Сподіваємося, що така, заснована на взаємоповазі та розумінні взаємодія храму та світського колективу стане доброю традицією для Одеси та України. Та з нетерпінням чекаємо наступних концертів Національного Одеського Філармонійного оркестру в Катедральному соборі в серці Одеси.
Adel Renir.
