В Одесі створили мюзикл “Ніч перед Різдвом” – з гумором, джазом та спокусою
Приємно спостерігати, як улюблений Одеській український театр імені В. Василька набирає професійних обертів у такий важкий час, та випускає прем’єру за прем’єрою. На цей раз, це різдвяна казка за мотивами повісті М. В. Гоголя «Ніч перед Різдвом». Завдяки екранізації «Вечера на хуторе близ Диканьки» 1961 року, цю повість багато хто знає.
Напередодні свята Св. Миколая, відбулася прем’єра за постановкою Олексія Гнатковського із Франківського драмтеатру. Окрім режисерської діяльності, Олексій дуже потужний актор. Він вже був в Одесі на виставі «Енеїда», яку Михайло Журавель показував на театральному фестивалі «Молоко».
Наприкінці серпня, Олексій вже презентував у нас свою режисерську роботу. Вистава «Серце навпіл» за творами Марії Матіос – початок творчої колаборації з Франківським Національним драмтеатром, на сцені якого ставив виставу про Тіля Уленшпігеля й головний режисер Одеського українського театру Максим Голенко. Тож сподіваємось, що співпраця буде такою ж плідною та активною.
На верхньому ярусі двоповерхової конструкції на сцені розташувався оркестр українського театру під керівництвом одеського джазмена Вадима Бесараба. Тут хочеться зупинитися, та висловити заслужене захоплення. Вадим, не тільки джазовий музикант, а ще й неймовірний аранжувальник та композитор, якій робить музичне полотно – головним акцентом будь-якої вистави. Чуттєве розуміння матеріалу та джазові переваги і зараз зробили свою справу. Уявіть собі сучасне звучання автентичних колядок в поєднанні з хіп-хопом та джазом. Це готовий плей-лист переосмислення українських пісень. Окремо хочеться виділити бандуристку. Спочатку навіть подумала, що вона актриса, настільки харизматична «чортивниця».
У виставі багато актуального гумору, але цей гумор добрий. Приз моїх глядацьких симпатій без сумніву віддаю актору, який виконує роль диякона, а за найкращу жіночу роль – Діані Малой, яка створила образ спокусниці Солохи.
Незважаючи на те, що з початку війни багато акторів перебувають за кордоном, це не завдало великої шкоди для колективу. На сцені чимало молодих та красивих акторів. Всі співучі, адже театр музично-драматичний, тож все відповідає статусу.
Але головна перевага цієї вистави в красі. Краса в усьому: музиці, акторах, костюмах (це талановите поєднання національного та сучасного стилів одягу), хореографії. Я постійно дивуюся, як українці можуть знаходити та створювати красу скрізь. Подорожуючи Україною, спостерігаю, які гарні у нас домівки, як господарі намагаються розмалювати дім, чи засадити квітами подвір’я. І ця вистава демонструє нашу жагу до прекрасного. Єдине, що повертає до реальності, це слабкий звук. На балконі не всі діалоги можна було почути чітко.
Звісно, жодна казка не обходиться без моралі, в якій світло перемагає темряву. Кожну казку можна видозмінювати й розвивати сюжет по-різному в залежності від того, що зараз для слухачів актуально.
Гоголь, написав сцену про Петербург, де Вакула захоплюється такими персонажами як Потьомкін та Катерина, і козаки приходять до неї на поклін и плазують перед Катериною. На думку режисера, це величезна травма українського народу, комплекс меншовартості. Очевидно, що Гоголь написав це з якихось обставин, або в процесі йому “допомогли” це написати.
Але ж так не хочеться вам розповідати усі подробиці. Тож приходьте та дізнавайтеся самостійно, чи вдалося Вакулі привезти черевички, та що врешті сталося з Катериною.
Але диво полягає в тому, що світло завжди перемагає темряву. Кожен раз. Добро долає зло. Ми обовʼязково переможемо! Наступні покази 23 грудня та 13 січня.
Текст: Олеся Баглюкова
Фото: Микола Вдовенко
