В Українському театрі прем’єра “Легенди про піаніста” – про віртуоза, який все життя був на пароплаві
«Ти живий, поки маєш гарну історію і хтось, кому ти можеш її розповісти» У нього вона була… хороша історія. Та він і сам був цією історією.
На сцені Одеського драматичного українського театру прем’єра – історія піаніста з пароплава “Вірджинія” «1900-й». В основі вистави лежить монолог «Новеченто» написаний італійським письменником Алессандро Баріко створений спеціально для актора Еудженіо Алеґрі та режисера Габріеля Вачіса у 1994 році. Італійське слово «novecento» позначає героя цієї повісті “1900-й” – колоритний персонажа, вундеркінда-піаніста знайденого в ящику з-під лимона на кораблі «Вірджинія» в 1900-му році, який стає легендою не тільки тому, що має природний талант, але і тому, що все життя він проводить на борту корабля, і так жодного разу не сходив на берег.
Режисер Джузеппе Торнаторе у 1998 році вирішив зняти фільм на основі монологу. Картина вийшла під назвою «1900. Легенда про піаніста» і наступного року її відзначили «Оскаром» за саундтрек, який написав Енніо Морріконе.
Цікаво, що велика частина матеріалу була відзнята саме в Одесі. Перші кадри фільму починаються з монологу трубача Макса Туні, який сидить на наших рідних Потьомкінських сходах. У виставі на сцені Українського театру мені особисто сподобалось, що це не була моновистава, а навпаки, в неї було задіяно багато персонажів, які стали додатковими бонусами до глибоко філософського та алегоричного матеріалу. Неперевершений мім, який створив чарівну атмосферу, особливо коли дув у парасольку наче вітер підганяє вітрила, і чарівні вокалістки, які придали атмосферу свята, бо для пасажирів круїзного лайнера кожен день повинен бути особливий. З прекрасним сміхом кочегар, якій знайшов малюка у коробці та став йому справжнім батьком.
Музична притча – діалог двох видів мистецтв – театру та музики, що залишає простір для імпровізації музиканта. І тут Вадим Бесараб який виконує роль 1900-го та є автором музичного оформлення вистави, був дуже переконливим зі своїм джаз-бендом. Особлива дяка за контрабас. Його ритм задав справжній драйв всієї вистави. Сам Музикант 1900-й — пасивний персонаж, голосом якого є музика яку він грає, а монолог виконує його друг-трубач, розповідь якого складена із суб’єктивних флешбеків та спогадів.
Історію піаніста з пароплава “Вірджинія” на сцену переніс Олександр Самусенко, який нещодавно став головним режисером театру. Дійсно яскраву виставу йому допомогла зробити крута та перспективна команда, фантастична сценографія, світло, звук, костюми – все це залишає купу вражень та допомагає заглибитися у атмосферу круїзного лайнера на початку ХХ сторіччя.
Мені здається, що творці вистави були натхненні саме легендарним фільмом, а чому б ні? Фільм дійсно прекрасний, тому якщо ви не бачили його, раджу це зробити навіть перед виставою. Не переживайте, сумно на виставі не буде, навпаки, ви будете приємно здивовані як режисер обігрує знайомі фрагменти з історії. Наприклад, коли сталася легендарна дуель між 1900-м та піаністом-віртуозом, винахідником джазу. Якщо у кіно була справжня музична боротьба за фортепіано, то у виставі сцену обіграли між 1900-им, Вадим Бесараб за роялем, та Павлом Івлюшкіним де він виконував ритмічну чечітку. Вийшло дуже запально.
Прем’єру покажуть 14 та 27 січня, а також 4 та 18 лютого.
Олеся Баглюкова
Фото: Миколай Вдовенко
