На одеському фестивалі сучасного мистецтва п’яний ді-джей зруйнував експонат
Минулими вихідними в Одесі відбувся фестиваль сучасного мистецтва «Поруч» у театральному просторі ТЕО, в рамках якого пройшла виставка виставки «Що можна втратити, що можна зберегти». Близько десятка художників представили свої роботи. Після завершення фестивалю один з експонатів був понівечений, повідомив київський художник Дмитро Толкачев.
Його робота «Grainbomb» була зруйнована – окремо лежала основа зі скульптурного пластиліну, окремо – колоски. На дивані, поруч із рештками експонату, лежав п’яний Олексій Волусунів – діджей, що виступав в останній день фестивалю.
Він зізнався, що зробив шкоду, але не зміг пояснити чому. Художник оцінив вартість відшкодування у 1500 доларів, але ді-джей запропонував 100 доларів, тому що за його словами, робота з пластиліну та колосків не може вартувати більше. Схожу відповідь художник отримав і від власниці простору ТЕО. Вона запропонувала купити пшениці на ринку, щоб зробити нову роботу. Художник Дмитро Толкачев обурився таким розвитком подій і розпочав дискусію на Фейсбуці:
“Тут ми стикаємося із питанням оцінки мистецького твору. Чи ціна роботи визначається лише собівартістю матеріалів? Якщо так, тоді яка цінність ідеї та актуальності твору у суспільному контексті? Як оцінити багатоденну працю художника над об’єктом? Як виміряти вкрадені майбутнє та виставкову історію цієї роботи?
Виявилося, що навіть ті, хто працює в українському культурному середовищі, не цінують творчу роботу інших, й мають дуже вузький, утилітарний погляд на питання оцінки мистецтва. Такі люди визначають ціну твору за вартістю матеріалів, що нівелює цінність роботи. Чи можна побудувати арт-ринок в Україні без інституту репутації?
Репутація – один із інструментів забезпечення нормальних відносин між людьми. Це додаткова страховка від безкарності. Також – важіль впливу на вирішення ситуацій, подібних до тої, у якій я опинився.
Та якщо цей інструмент не працюватиме, тоді ми позбавляємось одного з рівнів захисту своїх прав. Ті, кому байдуже на власне ім’я, можуть вільно руйнувати роботи інших і знецінювати їхню творчу працю. Підсумовуючи, я гадаю, що допоки люди не будуть нести відповідальність за свої вчинки, в Україні не буде гідного арт-ринку, де художники почуватимуться захищено”.
